Головна > Новини Україна > Пенсiйна реформа як сумiш мiфiв

Пенсiйна реформа як сумiш мiфiв


20-04-2011, 12:25. Розмістив: admin
Пенсiйна реформа як сумiш мiфiв
Пенсiйна реформа як сумiш мiфiв
Українська економiка ще далека вiд сталого зростання. Має мiсце високе приховане безробiття, особливо серед молодi. Почавши пiдвищення пенсiйного вiку, уряд обмежуватиме можливостi працевлаштування молодi, що для бюджету може навiть гiрше, нiж наявнiсть поточного дефiциту Пенсiйного фонду.

Пенсiйна реформа, як нiяка iнша, важка для реалiзацiї. Причому це характерно не тiльки для України, але i для iнших країн свiту.

Можна пригадати мiльйоннi демонстрацiї протестiв у Францiї, Нiмеччинi, Австрiї саме у зв`язку з намiрами урядiв проводити пенсiйну реформу, особливо в частинi пiдвищення пенсiйного вiку.

Позитивний ефект вiд цiєї реформи можна вiдчути щонайменше через п`ятнадцять-двадцять рокiв пiсля початку її реалiзацiї, а весь негатив уряд та депутати, якi пiдтримують її, отримають вже на перших наступних виборах.

Однак особливостi цiєї реформи в тому, що вона розтягнута в часi, i скористатися її плодами зможуть навiть не тi, хто в момент запуску знаходився в опозицiї. Причому вiд попередникiв можна отримати у спадщину не тiльки позитив, а й негатив вiд рiшень, прийнятих багато рокiв до того.

Ця особливiсть призводила до того, що жоден уряд за 20 рокiв української незалежностi не наважувався на радикальне реформування пенсiйної системи.

Щоразу, коли було потрiбно приймати непопулярнi рiшення, правлячий режим знаходив купу аргументiв, чому її потрiбно вiдкласти. I те, що це вiдкладання лише накопичувало проблеми в пенсiйнiй системi, нiкого з полiтикiв не турбувало.

На жаль, в Українi за цi роки в полiтичному середовищi було надто мало тих, хто пiднiмався вiд рiвня полiтичного демагога, який думає лише про вибори та державну годiвницю, до рiвня державного дiяча, що дбає про майбутнє держави.

Замiсть чесної розмови з усiма верствами суспiльства про особливостi пенсiйної реформи полiтики виголошували сумiш мiфiв, непрофесiоналiзму i демагогiї.

Хоча би з цих мiркувань можна висловити повагу до тих урядовцiв, якi готовi проводити пенсiйну реформу, незважаючи на електоральнi втрати. В той же час потрiбно також розумiти, що лише бажання провести реформу недостатньо.

Необхiдно також не наробити великих помилок, якi не тiльки призведуть до суттєвого зменшення пiдтримки виборцiв, але i не дадуть країнi позитиву. На жаль, цей уряд такi помилки вже почав робити, причому наступаючи на однi i тi ж граблi.

Методологiчна аксiома: не можна доручати пiдготовку реформ тим, хто сам є одним з об`єктiв перетворень. Не можна доручати проведення податкової реформи податкiвцям, а судової реформи - суддям.

Також не можна допускати до змiни кримiнального кодексу правоохоронцiв, а до пенсiйної реформи - спiвробiтникiв Пенсiйного фонду та Мiнпрацi.

Рiч не в тiм, що вони непрофесiйнi. Цi чиновники можуть бути дуже фаховими, але вони постiйно знаходяться в межах дiючої системи, тому, швидше за все, не зможуть пiднятися над поточними проблемами та iнтересами.

Вiдтак, не дивно, що пенсiйна реформа, пiдготовлена Пенсiйним фондом та Мiнпрацi, звелася лише до пiдвищення пенсiйного вiку. З iншого боку, всi претензiї до реформи стосуються того ж таки пiдвищення пенсiйного вiку та скасування преференцiй для деяких категорiй найманих працiвникiв.

Пiднятися над поточними проблемами моделi солiдарної системи розробники i бiльшiсть критикiв запропонованого варiанту реформи не змогли, i це закономiрно. Щоб це зробити, потрiбно спочатку позбутися певних мiфiв та усвiдомити деякi проблеми, характернi для пенсiйної системи, i не лише в Українi.

Слiд розвiнчати мiфи, поширенi i в суспiльствi, i серед бiльшостi полiтикiв. Найбiльш розповсюджений з них - пiдвищувати пенсiйний вiк не можна, бо бiльшiсть чоловiкiв навiть до iснуючого пенсiйного вiку не доживають, а жiнки настiльки хворi, що працювати пiсля 55 рокiв не зможуть.

Якщо такi аргументи вiд пересiчних громадян ще якось можна сприймати, то чути це вiд полiтикiв, в тому числi колишнiх членiв уряду, принаймнi дивно. Якщо вони справдi не знають, як розраховується середня очiкувана тривалiсть життя вiд народження, то могли би цим поцiкавитися, сидячи в урядових крiслах.

Втiм, це показує їх справжнiй професiйний рiвень. Якщо ж вони знають, але навмисно цей мiф поширюють, то добрих слiв вони тим бiльше не заслуговують.

Фахiвцi знають, що причина доволi низької середньої очiкуваної тривалостi життя чоловiкiв - зараз це десь 64 роки - пов`язана не стiльки з проблемами здоров`я, скiльки з високою неприродною смертнiстю в працездатний перiод з 18 до 65 рокiв.

В Українi в автокатастрофах, на виробництвi, при отруєннi неякiсними продуктами щорiчно гине 60 тисяч осiб, i бiльшiсть з них - чоловiки. Найбiльш трагiчними в цьому планi були 1995-1996 роки, коли щорiчно гинуло бiльше 80 тисяч українцiв.

Покращення цiєї жахливої статистики збiльшує середню очiкувану тривалiсть життя. Якщо чоловiк доживає до 60 рокiв, тодi середня очiкувана тривалiсть життя перевищує 73 роки. Жiнки пiсля виходу на пенсiю в середньому живуть до 79 рокiв.

Слiд також зазначити, що в останнi роки демографiчна статистика, пов`язана iз смертнiстю, в тому числi вiд хвороб, покращується. Отже, теза, що чоловiки не доживають до пенсiї, є лише мiфом, який свiдомо поширюється у суспiльствi.

Ще одним мiфом є очiкування, що в разi пiдвищення пенсiйного вiку покращиться життя сьогоднiшнiх пенсiонерiв. Це не так.

По-перше, рiвень пенсiй встановлюється за певною формулою, виписаною в законi, яка залежить вiд середньої зарплати в країнi. Тiльки пiдвищення рiвня середнiх зарплат може спричинити зростання пенсiй сьогоднiшнiм пенсiонерам. Якщо, звiсно, не вводити доплати з державного бюджету у ручному режимi.

По-друге, в найближчi роки, навiть розпочавши пiдвищення пенсiйного вiку, солiдарна пенсiйна система залишатиметься глибоко дефiцитною. Отже, уряд буде змушений фiнансувати цей дефiцит з держбюджету. Щоб це усвiдомити, слiд згадати, що дефiцит Пенсiйного фонду 2010 року досяг 34,4 мiльярда гривень.

Вiдтак, почавши, наприклад, з 2011 року пiдвищення пенсiйного вiку для жiнок кожного року на пiвроку, очiкувана економiя, за розрахунками Мiнпрацi, протягом першого року становитиме 3-3,5 мiльярда гривень. Наступного року вона зросте до 7 мiльярдiв гривень, а ще через рiк - до 12-13 мiльярдiв гривень.

В таких умовах розраховувати на покращення становища пенсiонерiв не слiд.

Реформа пенсiйної системи навiть у разi правильного її проведення зможе створювати певнi гарантiї лише для майбутнiх пенсiонерiв. Всi iншi залежатимуть вiд загальної економiчної ситуацiї i наявностi у держави можливостей якимось чином забезпечувати пенсiонерам хоча б реальний прожитковий мiнiмум.

Враховуючи це, головний напрямок активностi уряду зараз мав би бути спрямований на створення умов для розширення внутрiшнього виробництва товарiв та послуг з вiдповiдним зростанням зайнятостi населення, збiльшення частки зарплат у загальних витратах суб`єктiв пiдприємницької дiяльностi.

Цього неможливо досягти без впровадження ресурсозберiгаючих технологiй. Треба також задiяти всi можливостi та стимули, пов`язанi з бюджетним i приватним фiнансуванням, пiльговим кредитуванням, податковими преференцiями. Не вдасться пiдвищити частку зарплат, не скоротивши витрати на хабарi.

Очевидно, що непопулярне рiшення про пiдвищення пенсiйного вiку слiд було приймати ще наприкiнцi 1990 рокiв. Бiльше того, варто говорити про необхiднiсть не тiльки пiдвищення пенсiйного вiку щонайменше до 62 рокiв для чоловiкiв i жiнок, але i про те, що пенсiю можна буде отримувати лише пiсля 65 рокiв.

В той же час, прийнявши рiшення про пiдвищення пенсiйного вiку, необхiдно думати, чи варто починати цей процес у 2011 роцi чи навiть у 2012 роцi.

Українська економiка ще далека вiд сталого зростання. Має мiсце високе приховане безробiття, особливо серед молодi. Почавши пiдвищення пенсiйного вiку, уряд обмежуватиме можливостi працевлаштування молодi, що для бюджету може буде навiть гiрше, нiж наявнiсть поточного дефiциту Пенсiйного фонду.

Молодi безробiтнi погiршуватимуть соцiально-економiчну i кримiногенну ситуацiю. Крiм того, це найбiльш мобiльний i готовий до емiграцiї прошарок населення, що закладає величезнi майбутнi проблеми для солiдарної пенсiйної системи.

Спiввiдношення мiж особами працездатного та пенсiйного вiку лише погiршуватиметься. Вiдтак, було б доцiльно, прийнявши рiшення про пiдвищення пенсiйного вiку, розпочати його не ранiше 2013 року, коли, можна сподiватися, розпочнеться стале зростання попиту на робочу силу.

Всi порушенi питання доволi значущi, але є ще одна фундаментальна проблема. Модель солiдарної пенсiйної системи, нав`язана наприкiнцi 20 столiття українським урядовцям iноземними експертами i "покращена" чиновниками, є непрацездатною. Вона має такi глибиннi недолiки, якi не зможуть забезпечити її стабiльнiсть.

По-перше, ця система вкрай складна для громадян. Самостiйно розрахувати розмiр пенсiї не може жоден звичайний українець. Це пiд силу лише працiвникам Пенсiйного фонду i то не всiм. Нерозумiння ж розрахунку формує недовiру до системи i веде до зловживань з боку пенсiйного вiдомства.

По-друге, солiдарна система в принципi не може коректно вирiшити проблему справедливого нарахування пенсiй залежно вiд стажу та обсягу вiдрахувань до Пенсiйного фонду. Надто багато факторiв, якi впливають на це.

По-третє, в умовах постiйного погiршення спiввiдношення мiж працюючими та пенсiонерами дефiцитнiсть солiдарної системи буде стiйкою. Це створюватиме проблеми для виплати гiдних пенсiй, особливо маючи на увазi необхiднiсть забезпечити справедливiсть їх нарахування. Тобто i далi пануватиме зрiвнялiвка.

По-четверте, збереження великої солiдарної системи з великими вiдрахуваннями до неї передбачає й великi зобов`язання, що в умовах дефiцитностi обумовлює значнi витрати на її покриття за рахунок державного бюджету.

Очевидно, що в довгострокових iнтересах держави - зменшення солiдарної системи з одночасним скороченням її зобов`язань. У цьому випадку навiть при наявностi дефiциту покривати його за рахунок держбюджету буде значно легше. Свого часу таким шляхом пiшов у Великобританiї уряд Маргарет Тетчер.

Вiдрахування в солiдарну пенсiйну систему були встановленi на рiвнi 10% вiд зарплати, але й виплати становлять 80 фунтiв на тиждень. Причому всiм однаковi, i отримувати їх можна, якщо вiдрахування здiйснювалися протягом 40-42 рокiв.

Iншi виплати пенсiонер може отримати лише за рахунок вiдрахувань, якi робилися протягом життя до недержавних пенсiйних фондiв та страхових компанiй.

Соцiальнi програми, якi передбачають отримання пенсiй в бiльшому розмiрi чи бiльш раннiй вихiд на пенсiю, повиннi здiйснюватися лише за рахунок додаткових вiдрахувань на персональнi рахунки в недержавних пенсiйних фондах чи компанiях iз страхування життя працедавцями - державою або корпорацiями.

Звiсно, про лiквiдацiю солiдарної складової пенсiйної системи не йдеться. Повнiстю вiд неї вiдмовилися лише двi країни: Чилi та Казахстан.

Головним ризиком системи недержавного пенсiйного забезпечення є те, що навiть при вкрай консервативнiй iнвестицiйнi полiтицi недержавнi пенсiйнi фонди, як показала остання економiчна криза, можуть наражатися на суттєвi ризики i втрати.

Найбiльш надiйнi види цiнних паперiв - державнi облiгацiї та iпотечнi цiннi папери - можуть виявитися не такими надiйними. Збитки пенсiйних фондiв можуть бути настiльки великими, що особа, яка все життя робила внески до пенсiйного фонду, ризикує отримувати пенсiю, суттєво нижчу за прожитковий мiнiмум.

Пенсiйнi фонди теж страждають вiд зростання тривалостi життя, тому бiльшiсть з них у довгостроковому перiодi зiткнуться з дефiцитом, який не буде чим покрити.

Отже, взагалi вiдмовлятися вiд солiдарної складової було би необачно. Казахстан змiг собi це дозволити з урахуванням великих доходiв вiд експорту нафти i газу. Україна таких надлишкових доходiв державного бюджету, як вiдомо, не має.

Спроба ввести новi податки для фiнансування солiдарної системи обернеться ще бiльшою тiнiзацiєю економiки i розвалом держбюджету та пенсiйної системи.

Источник : http://www.epravda.com.ua/
Повернутися назад