Урядовий портал гаряча телефонна лінія для звернень громадян
Меню навигації
Свята України
Ми в соц.мережах
Курс валют
Ціни на паливо
Популярні статті
Наше опитування
Реклама

Купить доску, брус, рейку, пиломатериалы Белогородка, Дмитровка, Ирпень, Буча

20-04-2011, 11:37  Новини УкраїнаУкраїна: вперед, у пастку бiдностi
 
Помітили помилку! Виділіть фрагмент тексту + натисніть Ctr+Enter та повідомте нас!
Україна: вперед, у пастку бiдностi
Україна: вперед, у пастку бiдностi
Якби влада хотiла боротися з бiднiстю, то треба було б думати про зайнятiсть, малий бiзнес i мобiльнiсть населення. Поки ж вона намагається "вiдкупитися" манiпуляцiями з мiзерними стандартами якостi життя - мiнiмальними зарплатами i пенсiями.

Останнiм часом в Українi, за збереження низьких доходiв населення, посилилися iнфляцiйнi процеси i ризики, ускладнилися умови пiдприємництва, проявилися дисбаланси на споживчих ринках.

Як наслiдок, гiршає добробут людей.

Влада, замiсть виявлення дiйсних чинникiв i складових поширення негативних тенденцiй, розмiрковує про необхiднiсть "узгодження динамiки зарплат з динамiкою ВВП", оскiльки високi темпи зростання зарплат нiбито провокують високу iнфляцiю.

Посилення ж податкового та адмiнiстративного тиску на малий i середнiй бiзнес виправдовується потребою у додаткових вилученнях грошей на посилення соцiальних витрат, а негаразди на продуктових ринках пояснюються винятково зовнiшнiми негативними впливами.

В таких умовах важко сподiватися на реальне покращення стану економiки i добробуту "пересiчного українця". Насправдi ж населення пiдштовхується до так званої пастки бiдностi. Потрапляння ж у таку пастку не лише пригнiчує економiку, а й знижує будь-якi стимули у працiвникiв до продуктивної працi.

У класичному варiантi пiд "пасткою бiдностi" розумiють ситуацiю, за якої пiдвищення доходу людини з низькими доходами спричиняє або втрату пiльг, або пiдвищення податкових вилучень, якi "з`їдають" вказане пiдвищення доходу.

Тобто найчастiше таке явище виникає при посиленнi фiскального тиску. Однак українська практика демонструє значно ширшi можливостi потрапляння у "пастку бiдностi" - втрату стимулiв кращої роботи для вищої зарплати.

Монетарнi свiдчення. Вочевидь, неконтрольована iнфляцiя - безпосереднiй чинник значних економiчних втрат, бо внаслiдок iнфляцiї населення бiднiшає. Завдання її приборкання ускладнюються тим, що часто вiдбувається пiдмiна справжнiх чинникiв на простiшi, вiдтак "антиiнфляцiйнi заходи" виявляються безрезультатними.

Серед iнфляцiйних складових розрiзняють так званi iнфляцiю попиту та iнфляцiю пропозицiї. Iнфляцiю попиту зазвичай пов`язують з "надлишком" грошей в економiцi, який може виникати за надмiрного пiдвищення зарплати чи сукупного попиту.

Iнфляцiя пропозицiї зумовлена подорожчанням факторiв виробництва i, вiдповiдно, продукцiї, наслiдком чого може стати зниження сукупної пропозицiї з подальшим зростанням цiн. Наскiльки обидвi складовi актуальнi для України?

Зростання державних видаткiв чи дефiциту бюджету, кредитна експансiя, розширення соцiальних програм - складовi пiдвищення купiвельної спроможностi i сукупного попиту, а при значнiй їх активiзацiї може формуватися iнфляцiйний тиск.

Водночас, всi подiбнi прояви полiтики чiтко вiддзеркалюються у динамiцi монетарних агрегатiв загалом або грошової маси зокрема, зростання яких може визначати вплив на iнфляцiю, а отже - i рiвень останньої.

В Українi монетарна експансiя - зростання грошової маси - за останнє десятирiччя не виступала значимою iнфляцiйною складовою. Так, не спостерiгається кореляцiйного зв`язку мiж динамiкою iнфляцiї i приростом грошової маси.

При цьому рiвень нарощення пропозицiї грошей до кризи був надзвичайно високий, а значною складовою вказаної експансiї передкризових рокiв було кредитування населення, що суттєво впливало на пiдвищення купiвельної спроможностi.

Якщо 2006 року обсяг позик населенню становив 78,5 мiльярда гривень, то 2008 року, у розпал кризи, обсяг кредитiв перевищив 273 мiльярди гривень. Однак навiть така стрiмка експансiя не створила шокового тиску на українських ринках, i темпи iнфляцiї були утричi меншими за темпи монетарної експансiї.

Слабкий зв`язок мiж динамiкою грошової експансiї та iнфляцiєю дозволяє припустити, що пiдвищення доходiв населення через зарплату i кредитування не мало вирiшального впливу на посилення iнфляцiйного тиску.

Тобто вагомiсть iнфляцiї попиту у загальнiй iнфляцiйнiй картинi перебiльшена. В такому випадку будь-якi монетарнi обмеження, пов`язанi з обмеженням чи замороженням зарплат, навiть з "прив`язкою" до динамiки ВВП, беззмiстовнi.

Зважаючи на низьку "впливовiсть" iнфляцiї попиту в Українi, одним з напрямiв покращення добробуту i зменшення глибини "пастки бiдностi" могло б розглядатися прискорене пiдвищення зарплати як "замiнника" кредитної експансiї.

Це не призведе до посилення iнфляцiйних ризикiв i втрати конкурентоспроможностi, проте може спонукати працiвникiв пiдвищувати квалiфiкацiю i продуктивнiсть працi.

Цей висновок суперечить рекомендацiям мiжнародних фiнансових iнститутiв, якi наполягають на обмеженнi приросту зарплат. Проте частка зарплати у ВВП в Українi лише трохи перевищує 40%, а сама зарплата платиться за вже створену додану вартiсть на противагу кредитним коштам, якi надходять в економiку "ззовнi".

Консервування зарплат можна було б виправдати, якби в економiцi вiдбувалися системнi трансформацiї, якi вимагають певної плати за майбутню ефективнiсть.

Фiскальнi перестороги. Стосовно ж iнфляцiї пропозицiї - зростання цiн на ресурси, що спонукає до зростання цiн на кiнцеву продукцiю, то в Українi динамiка цiн виробникiв є помiтно вищою, нiж цiн споживачiв. За десятилiття, згiдно з офiцiйною статистикою, цiни споживачiв зросли у 2,6 разу, цiни виробникiв - у 3,7 разу.

Вiдтак, з року в рiк утворювався значний iнфляцiйний "дашок", який є вагомим чинником цiнового тиску на споживчих ринках.

Хоча праця теж є використовуваним ресурсом, проте, зважаючи, що її частка у випуску для бiльшостi галузей не перевищує 20%, головний iнфляцiйний тиск пов`язаний з iншими виробничими ресурсами, насамперед, енергетичними, попит на якi, за вiдсутностi структурних реформ, значний i вкрай нееластичний.

Також низька еластичнiсть притаманна державним монополiзованим сферам - транспортнiй, житлово-комунальнiй, а також продуктам харчування, значну частку яких теж контролює держава. Цi сфери мають вагомий вплив на цiноутворення.

При зростаннi вартостi таких ресурсiв, в умовах обмежень сiмейних бюджетiв, вiдбувається вiдмова вiд другорядних товарiв i послуг. Тобто разом з iнфляцiєю пропозицiї вiдбувається зниження попиту на широкi групи товарiв, що призводить до скорочення виробництва i розкручування iнфляцiйної спiралi.

Високi цiни в одному секторi виштовхують споживачiв до iнших, пiдштовхуючи цiни до зростання i в таких секторах. Однак за продукти, комунальнi послуги i транспорт громадяни будуть платити завжди. Це означає менше ресурсiв на iншi товари, недоцiльнiсть їх виробництва, а для "компенсацiї" втрат зростуть цiни на всi товари.

В таких умовах українцi, хоча i "не такi багатi, щоб купувати дешевi речi", проте вимушенi "купувати українське", часто поганої якостi. Це означає розтрату ресурсiв, подальше погiршення добробуту i пiдштовхування до "пастки бiдностi".

Таким чином, iнфляцiйна динамiка в Українi визначається переважно iнфляцiєю пропозицiї. Чи не єдиний iнструмент її приборкання - покращення ефективностi виробництва, енергозбереження, нарощення пропозицiї товарiв i послуг.

Якщо ж замiсть цього влада намагається обмежити купiвельну спроможнiсть населення шляхом пiдвищення фiскального тиску, то результати, звичайно, будуть негативними для розвитку країни. Тодi людина не лише втрачає у добробутi, але й девальвує стимули до пiдвищення продуктивностi, якостi працi, заробляння грошей.

Для бiзнесу ж розширення адмiнiстрування чи пiдвищення податкового навантаження призводить до подорожчання факторiв виробництва i вимивання грошей. Це перешкоджає роботi компанiй i навiть унеможливлює їх функцiонування.

Звiсно, мова йде про значно ширшi перешкоди, а не лише про оподаткування. Такi механiзми пiдштовхування до погiршення умов роботи, а отже, i до "пастки бiдностi", пов`язанi з розширенням пiдстав для штрафiв, додатковими умовами ведення бiзнесу, неконтрольованими iнфляцiйними i девальвацiйними шоками.

Пiдвищення фiскального тиску означає зменшення коштiв, якi могли б пiти на зарплату. У результатi формується "порочне коло".

Посилення податкового тиску i погiршення умов господарювання посилює економiчну депресiю, що провокує зниження i утримання на низькому рiвнi заробiтних плат, якi знижують мотивацiю людей до працi i спроб пiдвищити квалiфiкацiю для виконання нових бiльш продуктивних робiт.

Це призводить до скорочення виробництва, виходу з бiзнесу i "природного" зменшення конкуренцiї, що унеможливлює зниження цiн i пришвидшує занурення у "пастку бiдностi". Своєю чергою, це провокує необхiднiсть розширення державних соцiальних видаткiв i спонукає уряди до нового посилення податкового тиску.

Якби влада хотiла боротися з бiднiстю, то треба було б думати про зайнятiсть, малий бiзнес i мобiльнiсть населення. Поки ж вона намагається "вiдкупитися" манiпуляцiями з мiзерними стандартами якостi життя - мiнiмальними зарплатами i пенсiями, однак символiчне їх збiльшення не виводить з "пастки бiдностi".

Iнший рецепт влади - "дешевi енергоносiї", отриманi внаслiдок полiтичних поступок, якi нiбито мають принести статки. Проте це перекреслює будь-якi стимули до економiї, пiдвищення продуктивностi та конкурентоспроможностi. Звiсно, наслiдком такої "турботи" є подальше занурення у "пастку бiдностi" i самої держави.

Зовнiшньоекономiчнi спокуси. Останнiм часом зовнiшньоекономiчний чинник стає дедалi бiльшим важелем пiдштовхування до "пастки бiдностi" i виявляється у спробi залучити Україну в економiчне утворення з неясними перспективами. Українi у рамках Митного союзу вкотре обiцяються преференцiї у торгiвлi та енергетицi.

Однак при вирiшеннi питання входження у будь-який регiональний торгiвельний союз - РТС - не повиннi iгноруватися важливi закономiрностi, притаманнi їм.

1. Успiх РТС пов`язується з наявнiстю серед його учасникiв потужного лiдера, ємнiсних ринкiв якiсних товарiв, що стимулює розвиток, продуктивнiсть i добробут.

Лише тодi диспропорцiї в економiчному i технологiчному розвитку країн-учасниць не спричинятимуть конфлiктiв, а будуть взаємно нейтралiзованi з додатковими вигодами в пiдвищеннi технологiчностi виробництва "слабких" країн" i навiть сприятимуть пiдвищенню ефективностi розмiщення продуктивних сил у регiонi.

2. Об`єднання лише "слабких" країн, без чiткої орiєнтацiї на потужну розвинуту економiку, не приносить суттєвих довгострокових вигод. Бiльше того, консервацiя зв`язкiв у рамках союзiв "слабких" країн, як правило, супроводжується посиленням неефективностi виробництва або погiршенням показникiв виробничої спецiалiзацiї.

Чи доречно заради сумнiвних вигод орiєнтуватися на країну з неконкурентною i нестiйкою економiкою? Чи вирве така орiєнтацiя Україну з "пастки бiдностi"?

Країни колишнього соцтабору, однозначно обравши шлях стрiмких трансформацiй та iнтеграцiю з ЄС, послiдовно покращують своє соцiально-економiчне середовище.

Україна ж, розмiрковуючи про реформи, якi мають слабкий стосунок до реальностi, занурилася у "пастку бiдностi" i залишається серед найбiднiших країн Європи як за загальними макроекономiчними показниками, так i за добробутом громадян.

Реальний дохiд на душу населення, зокрема, ВВП за паритетом купiвельної спроможностi - ПКС, в Українi удвiчi менший, нiж у Росiї, втричi менший, нiж у Польщi, i майже вдесятеро менший, нiж у розвинутих країнах.

На початку незалежностi Україна за багатьма показниками випереджала низку колишнiх соцiалiстичних країн, однак за два десятилiття український ВВП на душу населення пiдвищився лише на 20%, тодi як польський - зрiс у 4,5 разу.

За такої "глибини" "пастки бiдностi" бажання i готовнiсть населення до продуктивної працi залишатимуться низькими, а втеча "мiзкiв" i капiталiв триватиме, залишаючи для країни дедалi менше шансiв на одужання та економiчне вiдновлення.

Критичною залишається не лише "глибина", але й "ширина" "пастки бiдностi": рiвень розшарування суспiльства з року в рiк зростає. За оцiнками мiжнародних експертiв, перед кризою в Українi на 10% найбiльш забезпеченого населення припадало 25,7% нацiонального доходу країни, на 10% найменш забезпеченого - 3,4%.

Тобто якщо спiввiдношення доходiв мiж вказаними групами для України - вiсiм разiв - вказує на високi ризики з точки зору мiцностi громадянського суспiльства i нацiональної безпеки, то для Росiї вiдповiднi показники взагалi критичнi - на 10% найбагатших припадає 30,4%, а на 10% найбiднiших - 1,9%. Вiдмiннiсть - 16 разiв.

У Росiї значна частка нацiонального доходу утворюється у монополiзованих приватних та державних компанiях i має слабкий вплив на справедливiсть розподiлу ВВП. Вочевидь, орiєнтацiя на таку економiку не пiдвищить продуктивнiсть працi, не покращить добробут громадян i не виведе країну з "пастки бiдностi".

Попри вказанi складнощi, чи може Україна вирватися з "пастки бiдностi"? Звичайно, але за умови, що українськi iнституцiйнi та структурнi змiни будуть спрямованi на покращення умов ведення бiзнесу, а не на фiскальне консервування.

Источник : http://www.epravda.com.ua/
Погода
Реклама
Новини RSS
Реклама
Украинский портАл
•  Copyright © 2011-2015. belogorodka.info. All Rights Reserved
•  Design © 2006-2015 Studio F26