Урядовий портал гаряча телефонна лінія для звернень громадян
Меню навигації
Свята України
Ми в соц.мережах
Курс валют
Ціни на паливо
Популярні статті
Наше опитування
Реклама

Купить доску, брус, рейку, пиломатериалы Белогородка, Дмитровка, Ирпень, Буча

20-10-2011, 16:48  ---Дитячі капризи. Причини,та методи подолання.
 
Помітили помилку! Виділіть фрагмент тексту + натисніть Ctr+Enter та повідомте нас!
Поради експерта. Дитячі капризи. Причини,та методи подолання.
Дитячі капризи. Причини,та методи подолання.
Нещодавно спостерігала за такою ситуацією: молода мама, років 20 намагалася заспокоїти дівчинку, років три, яка сильно плакала, вередувала, тупала ногами. Дівчинка не звертала уваги на мати,яка намагалась її заспокоїти та оточуючих жінок, які чекали автобуса. Одна жінка вирішила «допомогти» , втрутилась у ситуацію, почала соромити дитину. Але дівчинка почала ще більше капризувати .Але чому дівчинка не заспокоїлась? Тому, що загострення уваги дитини на її негативній поведінці, навпаки, не допоможе заспокоїтись, а спонукатиме продовжувати капризувати.

Яка ж причина такої поведінки ?А причина криється у стосунках дівчинки з близькими. Методом капризів дівчинка хоче привернути увагу до себе, якщо їй її не хватає; або відстоює свою самостійність , якщо батьки виявляють гіперопіку чи гіперконтроль; або вона звикла, що таким прийомом , вона може досягти все, що захоче.

Коли ж можуть виникнути перші капризи?

Перша криза наступає в 2-4 роки. Це період самоствердження, усвідомлення свого « Я», коли малюк намагається все зробити сам. Тому намагайтеся говорити йому менше « не можна», а краще кажіть «як і що треба».Н.д - не кажіть» не ламай іграшку» а « іграшка гарна, нею можна ось так погратись, повозити кубики,привести
пісок…»
Приводом для виникнення гніву може послужити все що завгодно: зайва ложка каші, насильницьке одягання чи узування, укладання спати. Краще в таких випадках згадати психологію дитини : дитина молодшого та середнього дошкільного віку має переважно нестійку увагу, провідна діяльність –ігрова. Тому коли дитина не хоче чогось робити треба переключити її увагу, внести ігровий сюжет. Н.д дитина не хоче одягатись - пограйте в «дочки-матері», ви станете «донькою чи сином» а ваш малюк дорослим, який буде вчити вас одягатись тільки вчиться одягатись. Якщо дитина то нехай вона одягає одну ногу-а ви другу.
Якщо вередування продовжується не намагайтеся перекричати малюка, все це може призвести для поглиблення приступу - залишайтесь холоднокровним, вийдіть в іншу кімнату, залишіть її наодинці. Дитина побачивши що на її вередування ніхто не реагує перестане вередувати. Ніколи не давайте відчути дитині, що в результаті приступу вона може щось виграти – якщо вона бунтує ,що їй не дозволили гуляти, не дозволяйте їй гуляти і після закінчення приступу. І навпаки, якщо перед приступом ви мали йти на прогулянку, після приступу спокійно одягайтесь і йдіть на вулицю. Коли приступи дитині не дають ніяких переваг, ніяких послаблень, вони припиняються.
Іноді капризи , упертість і неслухняність для дитини – єдиний спосіб боротьби за незалежність. Н.-д. дитина погано їсть. Але як ви її годуєте? Чи не багато зауважень: як сидиш, як тримаєш ложку, не нахиляєшся над тарілкою… Ви хочете якнайкраще, але це викликає природній протест, що виражається в небажані їсти,кривлянні за столом.
Можливі і інші причини впертості. Що відбувається коли дитина починає вередувати?Ви відкладаєте свої справи і починаєте щось робити, щоб вона перестала вередувати. Ви нарешті займаєтесь дитиною,нехай і так. Чи багато ви приділяєте уваги своїй дитині?Чи не є їхні капризи способом привернути вашу увагу дитині?Якщо це так, вам необхідно присвятити їм кілька зайвих годин, погратися з ними , і капризи зникнуть самі собою.

Також вередування можуть бути з інших причин .Н.-Д. ви довго були в гостях, дитина не виспалась, і тому наслідуючий день ви не знаєте що робити. Тому краще організовуйте дозвілля так, щоб не порушувати режим малюка.
Ще однією з причин вередувань дітей є хвороба дитини, також сварка дорослих в присутності дитини, знервований стан батьків передається на дитину , що викликає вередування та капризи . Тому в ніякому разі не можна виясняти відносини між дорослими в присутності дитини.
Варіантом впертості можна також вважати так звану настирливість,коли дитина намагається свого будь - якими засобами: нескінченними проханнями та плачем, дратівливістю та вередуванням. Де витоки такої поведінки?Перш за все в нас самих ,
у нашій поведінці. Настирливі діти найчастіше бувають у батьків , які не контролюють себе, занадто вимогливі та нетерплячі до дітей, « присікуються» до дитини в будь – яку хвилину через дріб’язкові причини. Не можуть стримувати свої емоції,коли їхні вимоги негайно не виконуються, без кінця читають мораль,погрожують і карають. Такі батьки схильні планувати кожен крок дитини,обплутуючи її мережею незчисленних приписів та інструкцій. Сценічні ( енергійні від природи) , з розвинутим почуттям власної гідності, діти не можуть довго витримувати такого блокування їхніх потреб. Їхнє нав’язування себе дорослим спочатку є намаганням домогтися визнанням своїх прав, тоді стає завченою формою поведінки, ознакою особистості. Учити звичайно треба, пояснювати та керувати , але робити це в толерантній формі, ненав’язливо. Ненав’язливе навчання ігровими засобами, відсутність постійного обсмикування з боку дорослих нескінченних заборон і моралізування, визнання за дитиною права на виявлення емоцій , причому не лише позитивних,а й негативних( незадоволення, образи, гніву) –все це може створити умови для повноцінного психічного розвитку. Якщо дитина опирається і не визнає очевидних речей, не застосовуйте силу , поступіться, дайте їй наполягти на своєму. Але потім покажіть , що наслідки погані. Намагайтесь поводитись так, щоб дитина відчула вашу нейтральну позицію, готовність поважати її рішення і дії, коли вони не занадто шкідливі. Дайте відчути дитині, що добиваючись чогось, вона не лише проявляє характер, а й бере відповідальність за негативний результат, і що потім батьки не будуть переробляти після неї.
Часто батьки дітей - школярів , губляться в здогадках: коли дитина стала занадто впертою?В більшості в випадках в 2 роки .Саме тоді не було враховані особливості темпераменту , формування « Я» , підвищена емоційність та чутливість. У ставленні до дитини бракувало ніжності та ласки, відкритості та безпосередності. Занадто було формалізму, схематизму , директивності . Як наслідок загальмувалась природна активність правої півкулі і збільшилось передчасне навантаження лівої. Виник фізіологічний дисбаланс.

Тому вияснивши причину вередування, і якщо це не хвороба дитини, не ви і ваші помилки стали причиною вередування, то тоді починайте виховний процес: переключить увагу, залишіть дитину наодинці не звертаючи увагу на її вередування,, розкажіть малюку ,що ви відчуваєте коли вас не слухають, як ви розгубленні,розкажіть як ви їх любите, і як вам боляче бачити що їх улюбленці погано себе ведуть(ніякому разі не кажіть що вони погані). Постарайтесь знайти контакт з дитиною, адже діти цінують не вказівки – а взаєморозуміння.
Буває так, що дитина сприймає все навпаки, говорить «ні» замість «так» сідає коли треба встати,кидає , а не піднімає іграшку. Батьки скаржаться , що дитина стала занадто вередливою, все не по ній , від всього відмовляється, забагато вимагає – в такому випадку йдеться про дитячий невроз. Перемогти його без дитячого психіатра не можливо. В таких випадках радимо в сім’ї дотримуватись таких правил:
1. Зменшити тиск вимог та заборон;
2. Налагодити емоційний контакт з дитиною, чуттєво відгукатись на важливі події для дитини, більше гратись з дитиною, сміятись разом;
3. Знизити вимоги до якості моторності. Не сварити за уповільнені дії. незграбність, неохайність;
4. Заохочувати ініціативність, хвалити за найменші успіхи;
5. Спілкуватись з дитиною розповідаючи свої проблеми , які були в дитинстві, як вам було важко. Змоделювати ситуацію в яких дитина могла допомогти вам своєю порадою.

Практичний психолог , тел. 097 418-96-36
Погода
Реклама
Новини RSS
Реклама
•  Copyright © 2011-2018. belogorodka.info. All Rights Reserved
•  Design © 2006-2018 Studio F26